Chapter Text
реґулус блек ненавидів людей.
не тому, що вони люди, а тому, що реґулус блек ненавидів в принципі все. людей, тварин, вампірів, вовкулак, відьом, свій клан, свою родину, своїх коханців, свого брата і в першу чергу себе.
коли наприкінці вікторіанської епохи реґулус знайомиться з барті краучем молодшим, перше, що він робить – без зайвих думок кусає його шию із наміром випити всю кров. барті крауч молодший абсолютний і безповоротний псих, бо у відповідь на ікла на власній шиї він просто стогне. він, блять, стогне, а потім стискає волосся реґулуса в довгих пальцях і сміється, підставляється під зуби й покірно стоїть, притиснутий до стіни, з широкою посмішкою на обличчі:
— завжди було цікаво, чи вампіри реальні.
реґулус блек відривається від нього, дивиться як на останнього ідіота, а кров з його губ все ще крапає на брудну лондонську бруківку. барті крауч абсолютний псих і, реґулус так думає, точно хоче вмерти, бо жодна з його жертв ще не приймала свою долю так просто.
реґулус блек його ненавидить відразу. бо барті крауч усміхається глузливо, і реґулус шкодує, що не вбив його одразу. бо барті крауч простягає йому цигарку і навіть не витирає кров з власної шиї, байдужий, усміхнений і з вогниками в очах. реґулус його ненавидить.
барті веде його в салон, розпитує про вампірів і зовсім не ніяковіє, коли реґулус мовчить у відповідь, пронизуючи його поглядом. барті крауч людина, і реґулус прожив достатньо, аби знати, що люди дійсно можуть бути цікавими. але ще ніколи йому не траплялась людина, яка у відповідь на напад вампіра у темному провулку стогне й пригощає кавою.
барті крауч — син революціонера. реґулус блек ненавидить революціонерів. його брат один з таких. вони не бачились сімдесят вісім років, і реґулус не знає, на щастя чи на жаль.
барті крауч пише вірші. дурні та недолугі, часом занадто драматичні й емоційні. але декларує він їх так, ніби є творцем нового напряму в мистецтві, ніби він на сцені перед тисячами людей, навіть коли перед ним сидить один лише реґулус.
барті крауч психопат і, як реґулус і думав, бісовий фетишист. бо реґулус кусає його за шию, боки, стегна, і він звивається у насолоді, заплутує руки в кучерях реґулуса, але ніколи не тягне занадто сильно. навпаки — торкається обережно, ніби це реґулус тут слабка істота, якій можна однією рукою скрутити шию.
руки реґулуса в крові тисяч людей. руки барті у веснянках.
барті вкладає його обережно, цілує завжди кусаючись, злизує власну кров і рухається так повільно, що його хочеться вбити. як же сильно реґулус його ненавидить.
вони п'ють каву по парних числах і дивляться на качок в лондонському парку по непарних. цілуються, ховаючись в тінях, і пробираються в оксфордську бібліотеку тільки для того, щоб знайти відповіді на запитання і запевнитись, хто перемагає в суперечці.
реґулус блек ненавидить барті крауча. бо барті крауч лежить на підлозі з кривою раною на грудях, і реґулусу похуй на цю кров, на її запах, на ще двадцять людських тіл в сусідній кімнаті й рану на власному стегні від рук мисливця на вампірів.
реґулус блек ненавидить все, бо не вагається ані секунди, перш ніж вкусити барті за шию і напоїти власною проклятою кров'ю. реґулус ненавидить все, бо барті крауч відкриває очі, і їх звичні бурштинові вогники все такі ж яскраві, ніби не барті тільки що вмер і повернувся.
реґулус ненавидить все, коли відчуває полегшення, що барті не злиться. звичайно, він не злиться, це ж барті. він же йобнутий, він же застогнав у їхню першу зустріч, коли реґулус хотів роздерти його зубами, і він же цілував реґулуса ніжно-ніжно, ніби це щось значить. нічого це не значить. реґулусу похуй і реґулус його ненавидить. (реґулус підтримує його за плечі, допомагаючи піднятись і не відпускає його руку більше ніколи).
реґулус ненавидить все, але він ненавидить все трішки менше, коли барті зранку цілує його в шию і муркотить щось собі під ніс. реґулус ненавидить все трішки менше, бо веснянки на тілі барті все ще залишись, хоча шкіра його давно стала бліда і воскова, як у самого реґулуса.
реґулус ненавидить все трішки менше, коли барті обіймає його міцно-міцно і тягне подорожувати світом. реґулус ненавидить все трішки менше, бо барті не дає йому втекти від зустрічі з братом, і це саме те, що було потрібно. реґулус ненавидить все трішки менше, коли вони з барті тримаються за руки й спостерігають, як світ змінюється, війни починаються і закінчуються, а людство все так і залишається людством. реґулус ненавидить все трішки менше, бо барті все ще пригощає його кавою, тягне дивитись на качок, коли вони повертаються до лондона, і ганебно стогне, коли реґулус проводить іклами по його шиї.
реґулус блек ненавидить все трішки менше, бо колись в кінці вікторіанської епохи він зустрів барті крауча молодшого і не зміг його відпустити.