Work Text:
В цій історії Їбо має бути новеньким. Таким собі крутим хлопцем з великого міста, що ходить з дредами на голові, їздить на скейтборді і дивиться на всіх поглядом я-Ван-Їбо-і-мені-на-вас-глибоко-насрати. Він одразу стає "своїм" серед компанії чи то еліти, чи то якихось відморозків, хто їх насправді розбере. Не те щоб йому хотілося бути з ними, але й проблеми його також не цікавили.
А Сяо Чжань тут має грати роль хорошого хлопчика. Знаєте, вчиться добре, в художку ходить, в поганих компаніях не помічений.
Ван Їбо в принципі наплювати, ті ду́рні нічого серйозного не роблять, а він і взагалі просто десь там, збоку стоїть. Та й серйозно, цих бовдурів легко зупинити, варто лиш вийняти голову зі сраки і показати хоч найменший супротив, як вони відчепляться раз і назавжди. А він не якийсь-там меценат для бідних та нужденних на сміливість школярів, і вмішуватися в усе це не буде. Знаємо, проходили. Потім ще скажуть, який він нікчема і поганий. Тому, так, йому абсолютно і повністю байдуже. В усіх є свої проблеми і Ван Їбо ні краплі не винен, що хтось не може з ними впоратися.
Проте, всяка байдужість має свої межі. Для Ван Їбо цією межею стає сусід, що живе поверхом вище.
Іноді Їбо думається, що причиною всього став дощ, хоча коти також зіграли не останню роль. З іншої ж сторони, причиною завжди був Сяо Чжань, тому навіть якби не було усього цього, вони б все одно були змушені якось подружитися, бо інакше ніяк.
Але все ж, їхнє знайомство скоріш почалося чи то з впертості, чи то з доброти, тут вже як кому до вподоби.
Сяо Чжань – дурко, з цим Ван Їбо визначився одразу, як тільки вперше побачив. Точніше, найпершою була думка, що він милий. Але ж Ван Їбо крутий хлопець, а круті хлопці не думають так про інших незграбних хлопців, які наступаючи комусь на ноги, починають вибачатися і відходити назад, підбиваючи ще когось з мискою супу.
Та тепер Їбо ще більше впевнюється у своїх висновках. Яка розумна людина буде під проливним дощем підгодовувати котів, які сховалися під однією з гірок на дитячому майданчику? Яка розумна людина при цьому ще й не візьме парасольки? Йому хочеться пройти і не звертати уваги, він і сам вже промокнув до нитки, ще й до того всього стомився після тренувань. От справді, яке йому діло до чужих дивацтв? Але ноги самі ведуть до згорбленої фігури, а руки знімають куртку.
Після зробленого хочеться посміятися вголос: точно як в якомусь дурнуватому фільмі, не вистачає лише зізнань і поцілунку. Хоча нагрубити теж хочеться. Поменше романтики, бо ще трішки і у повітрі запахне трояндами, а на фоні почне грати соплива музика.
— Якщо так подобаються ці коти, то забирай собі і вдома годуй, а не ламай з себе добряка, який через свою дурість підхопить запалення.
— А тобі яке діло?
Ван Їбо провалив свою місію. Знову хочеться посміятись, або ж краще провести великим пальцем від складки між нахмуреними бровами до кінчика носа. Або ж те і те одночасно, занадто цей хлопець схожий на дворового кота, до якого підійшов якийсь незнайомець, і який тепер з насторогою випускає та втягує кігті.
— І справді, ніяке.
— ... Так чому ти ще тут?
— Люблю дивитися відео з котами, а тут 3D.
— Ти дурний?
Ох, так, Ван Їбо дурний, і він буквально хмеліє від цього. Яка дурість і яка радість, що його зрозуміли не до кінця, бо він би згорів від сорому на місці, а так в нього всього лиш горять щоки, вуха і шия.
— Ти справді якийсь дурнуватий. Чого розчервонівся?
— А тобі яке діло? – він справді зробив це ненароком, повернув ось це питання.
Можливо хвилину тому ще хотілося нагрубити, та тепер ні, бо знову занадто велика схожість з котом. Хочеться лише погладити по голові і зняти ось це легке роздратування. А ще стукнути себе по голові за занадто дурні думки.
— А й справді, ніяке.
Ван Їбо трішки відлягає від серця від того, що хлопець не образився, а навіть, здається, трішки повеселішав.
— Ван Їбо.
— Сяо Чжань.
Він має визнати – це найдивніше знайомство з тих, що в нього коли-небудь були: постояти в тиші, відрекомендуватися і далі продовжити мовчки стояти та дивитися на котів, які вилизують собі лапи.
Після цієї дивної розмови вони так і лишилися не більше, ніж просто знайомі: короткі кивки головами при зустрічі в під'їзді, ігнорування в школі і періодичні, такі ж як і при першій зустрічі, мовчазні посиденьки з котами.
Останнє було своєрідним умиротворенням серед щоденної, періодично неспокійної, рутини.
Можливо все б так і продовжувалося, якби його "друзям" не прийшла думка, що хлопцям, які ходять в художку, треба влаштувати веселе, на їхню суб'єктивну думку, життя.
Їбо ця ідея вкрай не подобалася, ну від слова зовсім. Тим більше його знайомий незнайомець теж туди ходить (Їбо підозрює, що він малює дуже красиво, бо хіба ТАКІ руки можуть хоч щось робити погано?).
Ван Їбо не потрібні проблеми, але йому також не потрібно, щоб проблеми були в Сяо Чжаня, бо що як щось станеться, хто тоді котів годуватиме?
Ван Їбо знає, що тих хлопців відвадити від когось простіше простого, тим більше, якщо це зробить хтось зі своїх. Варто лиш показати, що та людина з тобою, от і все.
Ван Їбо хвилюється – це майже як побачення. Тому, він просто розлягається на сходах і чекає на Сяо Чжаня. Сонце трішки лоскоче своїми променями кінчик носа, і хочеться його почухати, але в голову приходить думка, що це доволі ефектно, отак когось зустрічати. Тим більше він знає, як може класно виглядати, тому й стримує себе з останніх сил, щоб не зіпсувати позу. І судячи з того, що пролунав характерний звук чогось падаючого, він таки зміг досягти свого. Для чого це було йому потрібно, не хочеться зізнаватися навіть самому собі.
— Ти що тут забув?
— Прогулятися з тобою хочу.
— Не хочу тебе засмучувати, але в мене заняття.
— Я знаю. Просто хочу прогулятися, а заразом подивитися, як ти малюєш. Мені ж можна буде зайти після закінчення уроку, чи як ви там звете ці заняття?
Сяо Чжаню здається байдуже, бо він лише знизує плечима і йде далі. Це трішки неприємно. Лише краплю. Зовсім-зовсім трішки.
По дорозі Їбо намагається поговорити. Це навіть виходить. Виявилось, що їм подобається багато однакових фільмів, Сяо Чжань хоче навчитися їздити на велосипеді, а ще любить читати. Їбо авжеж жартує, що він типовий заучка з хорошим смаком у фільмах, за що його одразу злегка стукають тубусом.
Взагалі, виявилось, що з Сяо Чжанем приємно не тільки просто сидіти з котами, а й розмовляти. А якщо судити по цьому, то й просто проводити разом час має бути весело.
Чекати на закінчення занять було нудно, бо це очікування було з розряду хвилюючих, тих, при яких навіть грати в онлайн-ігри неможливо.
Чекати Чжаня було також хвилююче, тому, коли всі починають виходити на вулицю, Ван Їбо аж підривається та біжить всередину, навіть не задумуючись, як він буде шукати Сяо Чжаня. Він просто надіється на удачу, яка його не підводить, бо він одразу знаходить поглядом знайому потилицю в кабінеті з відчиненими дверима.
Так вийшло, що всередині вони залишилися самі. Сяо Чжань щось поспіхом домальовував, а Ван Їбо просто дивився на його руки і подумки уявляв, наскільки класно їх тримати в своїх. Це так, просто спостереження, нічого більшого.
А потім почалися (не)жартівливі компліменти. Слова просто лилися нескінченним потоком і ніби самі вихваляли талант Сяо Чжаня: його не за роками мудрий погляд і загалом дуже розумну голову. І ці всі слова були настільки явним вихвалянням, а іноді навіть доходили до абсурду, коли почалися компліменти його нігтям, що з деякою періодичністю переростали в сміх.
Тож, коли прийшов час повертатися додому, все стало ще легшим. Сяо Чжань здався під натиском, і тепер на вихідних вони мали піти в кіно, а потім і в кафе (про останнє Сяо Чжаню знати не обов'язково). А ще Їбо вмовив забігти в магазин і купити морозива, щоб посидіти трохи в парку.
І головне, він радісно помахав своїм "друзям" та демонстративно розкуйовдив волосся на голові Сяо Чжаня, ніби "от дивіться, він зі мною; відтепер, якщо є якісь претензії, то спочатку вирішуйте їх зі мною". Правда одразу отримав у відповідь вираз обличчя, який знову був схожий на трішки злого кота.
— Знаєш, ми подружилися з тобою, тому що ти занадто схожий на кота. Хах, не хмурся, бо від цього схожість лише збільшується. Хахах, я ж говорю, досить, бо скоро зовсім не зможу тебе відрізнити від отого пухнастого котяри.